Серед інших українських поселень Охтирського полку, які виникають в 1687—1725 роках, з’являється і Чернеччина.
Чернеччина заселена кріпаками Свято-Троїцького монастиря, якому належали землі навколо села.
В 80-х роках 19 століття в Чернеччині було 177 дворів, жителів 834, в Журавному дворів — 270, жителів 1436. В кожному з цих населених пунктів була православна церква. Свято-Миколаївська церква в Чернеччині побудована ще до революції.
В 1923 році організоване перше колективне господарство — артіль «Жовтневий ранок». Спочатку в артіль вступило лише 3 господарства. А в 1930-ті роки почалася організація колгоспів. Одноосібників силою заганяли в колгоспи, забирали майно. Землю в колгоспі обробляли кіньми.
В селі відкрита початкова школа, в якій навчалися діти селян.
В центрі села збудували приміщення, де розмістили пожежне приладдя, а пізніше частину приміщення відокремили, і там запрацював млин. Церкву зруйнували. На великі свята в центрі села, по площі, для дітей ставили карусель: 4 конячки з повозками. Коли карусель крутилася, грала музика.
353 жителі села брали участь в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. З них 176 чоловік не повернулися до дому.
Ім’ям Пилипенка Михайла Васильовича, уродженця с. Чернеччина, якому за успішні бої при форсуванні Дніпра, особливу хоробрість і відвагу, проявлені в боях з ворогом, присвоєно звання Героя Радянського Союзу, названа місцева школа, вулиця, на якій він народився, відкрита меморіальна дошка.
В сільському парку розташована братська могила 33 воїнів.
В 1951 та 1972 роках відбулося укрупнення колгоспів. На території Чернеччини став існувати один колгосп «Комунар».
По центральній вулиці прокладено бруківку, збудовано новий двоповерховий будинок культури в Чернеччині і клуб в с. Риботень, нове приміщення контори колгоспу.
В 1972 році відкрили двері нова двоповерхова середня школа і дитячий садок.
